костел в 1958

kostel_klimenta


Католическая община Севастополя


Previous Entry Share Next Entry
Різдвяні роздуми або чи є у севастопольських депутатів щось святе?
костел в 1958
kostel_klimenta


Ось й відбулось перше у серії новорічних свят – католицьке Різдво, свято не тільки для європейців, а й для українців теж.

Святкують католицьке Різдво й у моєму рідному Севастополі. Справді, вже черговий раз - у дивний спосіб: на вулиці та ще й …стоячи на колінах на холодному бетоні. Таке «ексклюзивне» як для України – богослужіння в ніч проти вівторка вкотре відбулось перед входом до побудованого у 1911 році севастопольського костьолу.

За радянської влади цей храм був перебудований у кінотеатр та водночас ще й (о Боже!) у громадський туалет. Вже багато років ця будівля – в аварійному стані. Там було розпочато ремонт та… зараз це, схоже, зручний для влади статус будівлі, доля якої і досі не визначена.

Справа у тому, що з середини 90-х римо-католицька громада Севастополя просить владу повернути храм та готова сама його відремонтувати, однак регулярно отримує депутатські відмови.

Депутати міськради, де панують Партія регіонів, КПУ та «Русский блок» твердять, мовляв, для передачі історичної будівлі католицькій громаді нема підстав. І якісь процедурно-документальні аргументи наводили, і фінансово-господарські. Та все це – пусте. Всіх «завуальованих» здав місцевий депутат-комуніст Артем Мальцев, який, до речі, попрацювавши у місцевих архівах, врешті чітко, відверто та публічно сформулював, як з’ясувалось, саме ідеологічну підставу для відмови віруючим.

Вже рік пройшов з того славнозвісного засідання міськради, а я й досі пам’ятаю головний аргумент, наведений комуністом: «Севастополь був, є та залишиться православним! Свого часу Ватикан надихав на боротьбу із Радянським союзом та із православ’ям! Католицизм завжди був зброєю проти православ’я». Що ж, дякую за відвертість.

Зазначу, громадськість Севастополя поділилася навпіл: багато людей, у тому числі й православних, як і я сам, підтримують католиків. Інші розглядають єдиний католицький у Севастополі храм як осередок для «ворожої віри» та, будемо відвертими, як загрозу російському впливу у місті.  

Я просто впевнений, що більшість севастопольських депутатів діє не за покликом душі, а перебуває під великим впливом. Це лицемірне загравання влади з електоратом просто дратує. Виходить, що повернення храму є невигідним рішенням перед одними виборами, перед другими, перед третіми Коли ж здоровий глузд переможе?

А тим часом у Севастополі одна за однією «ростуть» церкви та церквушки, каплиці та собори, щоправда всі – православні. І землю депутати виділяють, і в церемоніях відкриття на телекамери богоугодні слова кажуть. Якось несправедливо виходить: адже всі конфесії в Україні нібито рівні.
…Подививсяя на цю вуличну службу, подивився на людей, щомолилися за храм, стоячи на колінах. Соромно мені стало. Соромно не за себе, соромно за країну, яка знущається над простими людьми та ніяк не може наблизитись до цивілізованих відносин у суспільстві. Вже й президент Янукович, промовляючи півтора роки тому на зустрічі із главами українських церков та релігійних організацій, наказав – повернути церковну власність віруючим. Та все даремно. Виходить, місцеві «царьки» і до свого керівника не дуже дослухаються. Як же тоді дотримання партійної дисципліни
Знаєте, думаю, гнівається Господь на небесах, бо бачить, що, перефразовуючи Біблію, не відають чиновники, що роблять. А потім йдуть та демонстративно перед телекамерами хрестяться, мовляв, до Бога звертаються та гріхи замолюють. Та не робіть же ви ці гріхи! Робіть добро простим людям!
З Різдвом вас! І з першим, і з другим, тим, що за два тижн

Дмитрий Белоцерковец

http://klichko.org/ua/team/blogs/users/rizdvyani-rozdumi-abo-chi-ye-u-sevastopolskih-deputativ-shchos-svyate

?

Log in